<< Главная страница

Максим Тримач



Категории Марко Вовчок ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Давно це було, коли панували в Украïнi Польща i Московщина. Застави мiж державами хоч i стояли, та не густо, — спритнi люди часто перевозили Днiпром усякий крам, не сплачуючи мита. Навпроти Черкас над Днiпром стояв хутiр Максима Тримача. Чоловiк вiн був дуже багатий i на вроду хороший, ще й веселий. Люди його любили, бо будь-кого з бiди виручить, як треба, заступиться за скривдженого. Був Максим удiвець, мав двi дочки. Катря, гарна та пишна, вже доросла, а Тетяна — пiдлiток. Жили вони в батька у розкошах. Як опiвночi, то й пливуть човни Днiпром, пристають до староï верби. Максим гостей i товар приймає, ховає в печерi, що того нi хто й не знав. Найчастiше припливав молодий козак Семен, вродливий та смiливий. Покохала його гордовита Катря, усiм женихам вiдсiч дає. Батько ïï питає, чому вона перебирає парубками, а та вiдповiдає, що серце до них не горнеться. Максим сказав, що силувати не буде, але й за бурлаку не вiддасть — лише за того, хто сам собi пан, вiльний. Катря вiдповiла, що дожидатиме такого. А самi iз Семеном журяться. Парубок сказав, що йому ще рiк у пана прослужити, а тодi волю отримає, купить хутiрець i сватiв пришле. Поïхав восени, велiв дожидати весни — як перша вишня зацвiте, то й приïде. Чекає Катря, у вiкно поглядає, жде не дiждеться тепла. Й вишня зацвiла, а Семена немає. Якось приïхав на човнi козак, сказав Гримачу, що велика буря була на Днiпрi, все порозбивала, усiх перевiзникiв потопила. Почула це Катря, зблiдла й промовила, що тепер-то батько дiждав собi вiльного зятя. Сумує Катря, плете в садку вiночок iз квiтiв. Нiхто ïï не розважить — нi батько, нi сестричка. Уночi пiшла пiд вербу та й кинулась у рiчкову глибiнь. Тiльки вiнок уранцi й знайшли. Зачинився старий Тримач, аж п'ять рокiв не виходив за ворота. Одцурався й отамана, й здобичi. Тетяна пiдросла, вийшла замiж за гарного сотника. Радiє за них Максим, а гляне на рiчку — сльози котяться: занапастив вiн сам Катрин вiк молоденький! Коментар Оповiдання написане в романтичному дусi на мотив соцiальноï нерiвностi, що стоïть на перешкодi закоханих i призводить до трагiчних наслiдкiв. У гордоï Катрi почуття — на першому мiсцi, вона не хоче йти замiж аби за кого. Батько дотримується усталених поглядiв i звичаïв — вiддавати дочку за рiвного, а Семен — крiпак, пiдневiльна людина. Потiм розумiє свою провину й тяжко карається, але нiчого вдiяти не може. МАРКО ВОВЧОК (1833-1907) Майбутня письменниця народилася в с. Єкатерининське Єлецького повiту Орловськоï губернiï в сiм'ï збiднiлого дворянина. Коли дiвчинцi було 6 рокiв, не стало ïï батька. Мати одружилася вдруге з лютим крiпосником, який знущався не лише з крiпакiв, а й зi своєï родини. У 1845-46 роках. Марiя навчалася у жiночому пансiонатi в Харковi, потiм три роки виховувала дiтей тiтки К. Мордовiноï в Орлi, брала участь у лiтературних вечорах. Там же познайомилася зi своïм майбутнiм чоловiком, етнографом та фольклористом Опанасом Маркевичем, який був засланий в Орел за участь у Кирило-Мефодiïвському братствi. На цей же час припадають першi лiтературнi спроби Марiï, ïï зацiкавлення фольклором. У 1851 роцi М. Вiлiнська одружується з О. Маркевичем i виïжджає в Украïну. Подружжя живе в Чернiговi, Києвi, Немировi, збирає украïнський фольклор. Марiя оволодiває багатством украïнськоï мови й пише Народнi оповiдання пiд псевдонiмом Марко Вовчок, якi П. Кулiш видає в Петербурзi. Захворiвши, письменниця ïде на лiкування до Нiмеччини. У 1860 роцi в журналi Отечественные записки з'явилася повiсть Марка Вовчка Iнститутка з присвятою Т. Г. Шевченку. Пiсля цього Марко Вовчок жил_ за кордоном ще сiм рокiв (у Францiï, Швейцарiï, Iталiï), товаришувала з багатьма вiдомими письменниками, вченими, культурними дiячами (I. Тургенєвим, Жуль Берном, Д. Писарєвим та iн.), займалася лiтературною творчiстю, перекладами.  До Петербурга Марiя Олександрiвна повертається з другим чоловiком Михайлом Лобачем-Жученком, активно займається громадською роботою, пише, перекладає. Через цензурнi утиски письменницi доводиться виïхати з Петербурга, часто переïжджати тепер уже разом iз маленьким сином Борисом. Останнi роки життя Марко Вовчок перебувала в Нальчику на Пiвнiчному Кавказi, де й похована. Творчiсть письменницi рiзноманiтна за жанрами — оповiдання, повiстi, романи, нариси, переклади. Писала украïнською, росiйською, французькою мовами. Провiдна тема — життя селян, утиски, нелюдське ставлення крiпосникiв до крiпакiв. Твори Марка Вовчка перекладенi майже всiма найвiдомiшими європейськими мовами.

Метки Максим Тримач, МАРКО ВОВЧОК, ЛIТЕРАТУРА УКРАÏНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ, ПОЕТИ-РОМАНТИКИ, Стислий виклад твору, Скорочено, Уривки, ЛIТЕРАТУРА, УКРАÏНСЬКОГО, РОМАНТИЗМУ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
Максим Тримач


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация